Чим зайняти дитину під час карантину?

        Відволікти дитину від телефону – справа не легка, але реальна. Якщо дитині запропонувати цікаві  ігри, вона неодмінно погодиться. Розплануйте разом із дитиною її день. Зазначте час, коли вона має пообідати, коли зробити домашні завдання, коли гратиме в комп’ютерні ігри, і що саме має обов’язково виконати по дому. Так ви зможете навчити дитину планувати свій час і любити порядок. Ось декілька варіантів, як весело і з користь провести час.

Настільні ігри. Знайдіть час пограти з дитиною в її  улюблену настільну гру. Її варто обирати за віком. Такі ігри прекрасно розвивають логічне мислення. Лото,пазли, шахи – теж будуть цікаві для дітей будь-якого віку.

Навчання. Не забувайте, що це карантин, а не канікули.. Тому не варто забувати про підручники та зошити.

Читання книг. Домовтеся з дитиною, що за час карантину вона прочитає книгу, яку сама вибере.

Хатні справи. Долучайте дітей до домашньої роботи – їм цікаво, а для вас неабияка допомога.

Ведення щоденника. Подаруйте малечі гарний блокнот та ручку, і вона з задоволенням буде описувати все, що відбулося з нею протягом дня.

       Кожному з батьків корисно задавати собі одне запитання: «Коли моя дитина підросте і буде згадувати своє дитинство, що вона буде пам’ятати?».  Відповідаючи на це запитання кожен повинен зрозуміти, чи правильно дитина проводить своє дозвілля. Зрозуміло, що батьки, які прийшли з роботи, не завжди можуть активно проводити з дитиною час. І телефон для батьків інколи є рятівним. Але пам’ятайте, що діти дуже швидко ростуть. Тому потрібно скрізь шукати баланс – щоб вистачало часу і для себе, і для дитини.

Батьків школярів можуть оштрафувати на велику суму

Батьки школярів можуть заплатити серйозний штраф за систематичні пропуски шкільних занять своїх дітей. Про це йдеться в постанові Кабінету міністрів № 684. У документі сказано, що за відсутності учнів, які не досягли повноліття, на навчальних заняттях протягом 10 робочих днів поспіль з невідомих причин або без поважних причин, навчальний заклад невідкладно зобов’язаний надати інформацію службі у справах дітей, а ті, за необхідності – повідомити поліцію.Уточнюється, що поважною причиною для відсутності дитини в школі є хвороба, відпочинок з батьками або інші сімейні обставини. Один з батьків зобов’язаний повідомити шкільну установу про те, що дитина буде відсутня і надати письмову заяву.

Якщо дитина не відвідувала уроки з причини хвороби та зверталася до лікаря – то доказом поважної причини може стати медична довідка. Якщо ж такої немає – то потрібно заяву від батька або матері про те, що у відповідний період дитина перебувала вдома під їх наглядом.

Якщо дитина систематично пропускає заняття без поважної причини, а навчальний заклад не має інформації про те, де вона знаходиться, то за законом батьків можна притягнути до адміністративної відповідальності.

Такі справи розглядають на засіданнях суду. У перший раз суд може призначити попередження або штраф у розмірі від 850 гривень до 1700 гривень.

Якщо ситуація повториться, то батькам загрожує серйозний штраф у розмірі від 1700 гривень до 5100 гривень, без урахування судового збору.

Як зрозуміти, що дитині зарано йти до школи

     Віднині кожна дитина, яка досягла 6 років, має гарантоване місце в школі. Тож лише батьки вирішують, віддавати сина або доньку на навчання в 6 років чи почекати до семи. Що як дитина ще не здатна витримувати шкільне навантаження? Чи варто швидше скористатися гарантованим місцем у школі, чи краще орієнтуватися на ступінь зрілості майбутнього першокласника? І як цей ступінь виявити?

Чим зашкодить навчання до шкільного дозрівання ?

         Нерідко можна почути таке: «Наш хлопчик до школи вже вмів читати та рахувати, був дуже обізнаним. А сусідського, скільки не вчили, все в одне вухо влітало, з другого вилітало. І ось через два роки навчання наша дитина приносить найнижчі бали та купу зауважень, а сусідський — майже відмінник. Як це?» Висока ймовірність, що в першої дитини не було шкільної зрілості, а в другої — була. Тож перше, з чим доведеться змиритися батькам: знання, звісно, корисні, але вони не є показником зрілості дитини. Річ, переважно, у фізіології: у якому стані організм дитини, зокрема нервова система.

         Якщо ж дитина піде до школи раніше, ніж дозріє до цього, то не зможе продемонструвати весь потенціал. Здавалося б, що поганого в школі? Хай навчається та дозріває одночасно. Але за цей час в учня може сформуватися репутація непосидючого, нетямущого, до нього ставитимуться упереджено. Або ж він сам звикне до навчальних невдач, тож бажання вчитися зникне.

Які показники шкільної готовності до НУШ?

1. Зріла гра.

   Дитина не просто маніпулює іграшками, а розподіляє ролі, вигадує сюжет, у неї добре розвинена уява. Спробуйте додати нові обставини у звичну гру: скажімо, до Чебурашки прилетіли друзі з іншої планети або перукар не просто стриже — сьогодні його запросили до зоопарку причепурити тварин. Наскільки охоче дитина сприйме новий поворот сюжету? Чи здатна вона самостійно розвивати ідею, чи вигадує цікаві деталі?

   Звичайна настільна гра «бродилка», у якій потрібно по черзі кидати кубик та пересувати фішки, теж може показати, чи стабілізувалася нервова система дитини. Якщо малюк може спокійно чекати своєї черги та приймає поразку без істерик (трохи засмучується — це нормально), — швидше за все перед вами потенційний першачок.

2. Фізіологічна зрілість.

    Філіппінський тест — один з головних критеріїв «шкільної зрілості». Він показує, чи був у дитини «стрибок зростання», який полягає в істотному подовженні рук і ніг. Потрібно попросити сина чи доньку доторкнутися правою рукою до лівого вуха, провівши руку над головою. Результат досить точно відображає ступінь зрілості організму. Другий тест — на координацію рухів. Дитині треба одночасно правою рукою погладити себе по голові, а лівою — поплескати по животу. Фізіологічна зрілість — важлива, і цей показник не обдуриш. Організм повинен бути готовий витримувати певні розумові та фізичні навантаження. А якщо цього ще немає, дитині доведеться в школі працювати на межі перевтоми.

3. Опосередковані пам’ять та увага.

        Чи здатна дитина керувати пам’яттю та увагою? Чи може вона вивчити віршик не мимоволі, а цілеспрямовано? Або утримувати увагу на одному предметі? Від того, як повноцінно починають працювати лобові ділянки кори головного мозку, ці процеси стають опосередкованими, виборчими, довільними. Розвивається логічна пам’ять.

4. Абстрактне мислення.

     В активній мові дитини має з’явитися чимало узагальнюючих слів, а також підрядні речення. Формується словесно-логічне мислення замість наочно-схематичного. Найпростіший приклад: майбутній першокласник може вже про щось розмірковувати, щось порівнювати, узагальнювати, не маючи цих об’єктів у полі зору.

5. Самообслуговування.

    Якщо дитина не навчена самостійно їсти чи одягатися, у школі ці проблеми створюватимуть додатковий стрес. До того ж прагнення до самостійності, автономії свідчить про те, що малюк налаштований дещо відокремитися від батьків. Він принаймні не почуватиметься без них у класі безпорадним та не проситиметься додому.

    Отже, без базових навичок самообслуговування краще почекати зі школою. Але не треба цей пункт перебільшувати. Якщо дитина не може самостійно зав’язати шнурки — це не привід залишатися вдома на рік, досить буде купляти взуття на липучках, які вона вміє застібати. Якщо проблема з ґудзиками — хай куртка буде на блискавці.

6. Комунікаційні навички.

     Якщо дитина не вміє знайомитися, гратися і вливатися в нові колективи, варто ще до школи навчити її цього. Майбутній першокласник має вміти просити про допомогу і пояснювати свої потреби. Також важливе вміння слухати і не перебивати. Наприклад, якщо дитина здатна мінімум 20 хвилин захоплено дивитися та слухати виставу, розповідь, виступ, вона готова до сприйняття інформації на уроках. Якщо ж ні, то вона просто знудиться в школі.

7. Криза.

    Як не дивно, її початок — це позитивна ознака. Раніше цю кризу називали «семи років», але нині вона настає і в шість. Криза розвивається не через те, що дитина йде до школи і набуває нового статусу, як часто неправильно трактують, а, навпаки, ще до школи свідчить про готовність навчатися, бо є бажанням нового статусу. Може йти фоном негативізм, упертість, але це лише побічні ефекти того, що дитину більше не влаштовує статус малюка. Вона хоче займати те саме місце, що й дорослі, знати про світ так само багато, стати фізично досконалою. Недарма в минулі віки в цей час до дитини починали ставитися як до дорослої людини, яка ще мало що вміє, але має ті самі права та обов’язки, — стає отроком.

Чому «зріла» дитина може бути не готова до школи

    Окрема проблема: частина дітей з достатнім рівнем шкільної готовності не хоче вчитися і робитиме це на низькому рівні. Чому? Причина — негативна мотивація до навчання в школі (її фіксують у кожної 20-тої дитини зі шкільною готовністю). Наприклад, не хочеться розлучатися з батьками чи бабусею, якщо не відвідувала дитсадок, боїться невідомого. Або ж батьки чи старші брати та сестри казали, що школа — то нудно, важко, часто сварять та соромлять. Тож треба подбати ще й про психологічну готовність, мотивувати до навчання. Неправильна мотивація: бо це треба батькам, бо вчитися — «це як робота», щоб не працювати (так сприймають діти фразу «а то станеш двірником»), бо вже виріс.

   Найкраща мотивація першокласника: у школі цікаво, а те, що вивчаєш там, — корисно. Розкажіть, приміром, як вивчали на географії країни, які потім побачили під час туристичних подорожей, як навчилися розмовляти іноземної мовою і це допомогло спілкуватися, як опанували цікаві спортивні ігри тощо.

Що таке “булінг” та чому про нього треба знати всім батькам

        Що таке булінг? Булінг (bullying, від анг. bully – хуліган, забіяка) – це агресивна і вкрай неприємна свідома поведінка однієї дитини або групи дітей стосовно іншої дитини, що супроводжується регулярним фізичним і психологічним тиском. 67% дітей стикалися з  булінгом в школах в их чи інших проявах. 

Булінг буває:

• фізичний: штовхання, підніжки, зачіпання, бійки, стусани, ляпаси, «сканування» тіла, нанесення тілесних ушкоджень;

• економічний: крадіжки, пошкодження чи знищення одягу та інших особистих речей, вимагання грошей;

• психологічний: принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, міміка обличчя, поширення образливих чуток, ізоляція, ігнорування, погрози, жарти, маніпуляції, шантаж;

• сексуальний: принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, прізвиська та образи сексуального характеру, зйомки у переодягальнях, поширення образливих чуток, сексуальні погрози, жарти;

• кібербулінг: приниження за допомогою мобільних телефонів, інтернету, інших електронних пристроїв.

ЯКЩО ВАША ДИТИНА АГРЕСОР

• Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з’ясуйте мотивацію її поведінки; МАЄШ ПИТАННЯ? – Уважно вислухайте дитину, з повагою поставтеся до її слів.

• Поясніть дитині, що її дії можуть бути визнані насильством, за вчинення якого наступає відповідальність.

• Чітко і наполегливо попросіть дитину припинити таку поведінку, але не погрожуйте обмеженнями і покараннями. Повідомте їй, що будете спостерігати за її поведінкою.

• Зверніться до шкільного психолога і проконсультуйтеся щодо поведінки своєї дитини під час занять – агресивна поведінка і прояви насильства можуть бути ознакою серйозних емоційних проблем.

        Пам’ятайте, дитина-агресор не зміниться відразу! Це тривалий процес, який потребує витримки і терпіння! Доки дитині не виповнилось 18 років, відповідальність за її вчинки несуть батьки.

  Якщо ваша дитина порушує права іншої дитини, вчиняючи над нею насильство (булінг), батьки можуть бути притягнуті до адміністративної, кримінальної або цивільної відповідальності.

ЯКЩО ВАША ДИТИНА СТАЛА ЖЕРТВОЮ БУЛІНГУ

• Зберігайте спокій, будьте терплячими, не потрібно тиснути на дитину;

• Поговоріть з дитиною, дайте їй зрозуміти, що ви не звинувачуєте її в ситуації, що склалася, готові її вислухати і допомогти;

• Запитайте, яка саме допомога може знадобитися дитині, запропонуйте свій варіант вирішення ситуації;

• Поясніть дитині, до кого вона може звернутися за допомогою у разі цькування (психолог, вчителі, керівництво школи, старші учні);

• Повідомте керівництво навчального закладу про ситуацію, що склалася, і вимагайте належного її урегулювання;

• Підтримайте дитину в налагодженні стосунків з однолітками та підготуйте її до того, що вирішення проблеми булінгу може зайняти деякий час.

     У разі, якщо вирішити ситуацію з булінгом на рівні школи не вдається – повідомте поліцію! Захистіть свою дитину від цькування!

ЯКЩО ВИ СТАЛИ СВІДКОМ БУЛІНГУ

• Втрутитися і припинити цькування – булінг не слід ігнорувати;

• Зайняти нейтральну позицію в суперечці – обидві сторони конфлікту потребують допомоги, запропонувати дітям самостійно вирішити конфлікт;

• Пояснити, які саме дії Ви вважаєте булінгом і чому їх варто припинити;

• Уникати в спілкуванні слів «жертва» та «агресор», аби запобігти тавруванню і розподілу ролей;

• Повідомити керівництво навчального закладу про ситуацію, що склалася і вимагати вжити заходів щодо припинення цькування.

    Пам’ятайте, що ситуації з фізичним насильством потребують негайного втручання!

Що таке вседозволеність? Чому вона є згубною для дитини?

Вседозволеність – це позиція батьків щодо виховання дитини на так званих «демократичних» засадах. Характеризується відсутністю заборон та обмежень.

   Ознаки вседозволеності як стилю виховання:

• потурання дитині у її бажаннях і забаганках, винятком можуть бути тільки ситуації серйозної небезпеки та ризику для життя дитини;
• дитині надається свобода вибору у всьому, що її стосується;
• відсутність примусу у будь-якій формі (відмова дитини сприймається дорослим беззаперечно, без з’ясувань її причин, адже дитина має право на вільний вибір);
• завдання дорослого у контакті з дитиною – зацікавити її;
• інтереси дитини є важливіші за все інше, тому можуть бути визначальними для дорослого.